А душа без Ісуса
У снігах, у спокусах
І замерзне, й зів'яне і нема вороття...
Її сніг не жаліє, ні вітри-буревії,
Бідну душу жбурляють по дорозі життя.
Та Господь зАвжди поруч!
В Нім душі лише поміч,
Душу Він лиш зігріє у обіймах Своїх.
Бо в Христі - її захист,
І підтримка, і радість.
То ж довірся Ісусу, збереже тебе Він.
Захистить і від вітру,
Збереже Він і цвіт твій,
Допоможе спокуси на шляху обійти.
Бо за тебе помер Він,
Досконала Він жертва,
Кров святую проливши на Голгофськім хресті.
Кров свята омиває,
Від гріхів очищає,
Коли ти в покаЯнні впадеш перед Ним.
І з тих пір ти -дитина
Божа, ніжно любима.
І твоєю сім'єю стануть Батько і Син.
...Тій душі, що з Ісусом,
Не страшні вже спокуси,
Бог її через бурі пронесе на руках.
Вже для Бога цвістиме,
Ближнім радість нестиме,
Не загине ніколи ні в вітрах, ні в снігах.
Комментарий автора: Дуже старалась добавити картинку : троянду на засніженій лавці ...Чомусь не можу це зробити. На жаль.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 1666 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Всем, кто несет Еваегелие миру, посвящается. - Анатолий Бляшук
Это стихотворение посвящается всем, кто несет свет Евангелия Иисуса Христа миру, но особенно моему духовному наставнику Петровой Ирине.
Этот человек прошел со мной не легкий путь. Ее молитвы всегда были рядом в самое нужное время. Ее терпение и любовь сделали чудо, а ее вера помогла мне поверить в себя, и смело идти дорогой веры.
Спасибо, моя дорогая, и горячо любимая тетя Ира.
